У СКОРБОТІ СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ…Непоправне горе прийшло у дружню родину лісівників Хмельниччини. Неочікуваною і від того ще боліснішою стала звістка: не сталоВідмінника лісового господарства, не стало Заслуженого лісівника України… Невблаганна смерть забрала від нас Людину справді з великої літери.Не стало Василя Михайловича Сивуна…Переступив поріг вічності мудрий, доброзичливий наставник, дбайливий, чуйнийгосподар, який до останнього удару свого турботливого серця залишався вірним лісовій справі, переймався клопотами лісівників. З лісового господарства – в інший потойбічний світ…Василь Михайлович був наділений унікальною здатністю дивитися вперед і вести за собою. Беззаперечним був його авторитет. Високий рівень дипломатії, людяності він демонстрував і в спілкуванні з колегами по роботі і з керівниками різного ступеня рангів. Добре знався на проблемах народу, простих українців, бо й сам був з народу. Маючи природний дар лідера, його сміливість та оптимізм додавали сили усім нам. Без перебільшення стверджуємо: не лише Летичівщина, Хмельниччина втратила талановиту особистість, яка виховала не одне покоління лісівників краю.Сьогодні, дорогий наш наставнику, сотні ваших колег, щирих друзів, знайомих схили лили в скорботі й пошані голови над вашими мудрими роками, з великою вдячністю та світлою пам’яттю.Квіти… Вони стають свідками, як щасливих митей, так і гірких хвилин розставань. Гвоздик, троянд, хризантему день прощання з вами, дорогийВасилю Михайловичу, було так багато, що ними можна було б встелити дорогу від вашого дому до місця останнього спочинку. Слів забракло, слова болю передавали квіти, які ви так любили…Спіть з миром, дорогий наш Василю Михайловичу. Хай пухом вам буде рідна земля.Колектив ДП «Летичівський лісгосп»