Дивний народ ці лісівники. Садять ліси, хоча знають, що скористатися цими лісами, їх результатами і благами не доведеться. Створюють казкові куточки в лісах для тих, хто прагне потрапити туди, як тільки з’явиться вільна година, щоб відпочити. Самі змоги такої не мають, роблять для зручності відпочиваючих.
Йдеться про рекреаційні пункти, що організовані і знайшли своє місце у кожному з чотирьох лісництв ДП «Летичівське лісове господарство».
На світлинах –одне з них – Козачанське, щойно з якого повернулися. Їздили, щоб познайомитися ще з одним диваком, хоча за професією не лісівником. Він товаришує з козачанськими лісівниками, а вони «використовують його задуми, здібності», – жартують лісівники.
Але все по-порядку. Рекреаційні пункти – місця відпочинку у лісі. Підприємство вклало у їх створення кошти. Задля людей, заради їх блага.Їх можна обладнати просто, з усім необхідним: стіл, лавки, ящики для сміття, накриття, щоб заховатися від дощу, вбиральні. А можна вкласти у деревину душу, вдихнути свій творчий неспокій, щоб у такі місця хотілося повертатися знову і знов.
Козачанський куточок відпочинку – улюблене місце молодят. Весільні пари за будь-якої погоди намагаються потрапити саме сюди на фотосесію. Для них тут продумані східці на двоярусну альтанку, де розмальована лавка у вигляді серця з одного боку, з іншого – заготовки все із того ж дерева – в поцілунку губи. Можна піднятися ще вище і ще. Чим вище – тим цікавіше і очам відкривається дивокрай…
У дні святкові, на вихідні тут завжди людно, гамірно від дитячого сміху. І хоч місця вдосталь, бо альтанка не одна, аж три, (всі просторі, одна – двоярусна), вільного все ж немає. Продумані місця для смаження шашликів, (для цього є мангал), місця для ігор з дітьми, з інформаційного стенду теж можна почерпнути багато цікавого.
Можна, звичайно, роздивитися з фотографій, але таки краще подивитися на свої очі на витвори цього незвичайного мистецтва, бо воно вимагає особливої майстерності, цікавих задумів і вправності рук. Деревина не просто ожила в його руках, знайшла своє місце. Не просто зручно розмістившись, а й красиво. Ільїн Олександр Миколайович. В більшості своїй це він тут мудрував і творив. Застали його з метром у руках. Виміряв, приглядався, до блокнота не записував, всі розрахунки в голові. Розповідати про себе не мав бажання, скупо про те, що проживає в Козачках, вже на пенсії і своє творче натхнення охоче дарує людям. Допомагав в оформленні Козачанського лісництва, тепер ось тут проводить свій вільний час. Поділився задумками. Оті здоровенні стовбури дерев лежать тут не просто так, то в майбутньому – дитячі паровозики, а для молодят он в тому місці мають розташуватися гойдалки… Планів – «море», – сміється. Нехай би втілювалися і здійснювалися.
Але, наостанок, ще б одне побажання: нехай би це ще цінували люди. Все ті ж відпочиваючі. Одні залишають місце відпочинку по-людськи прибравши за собою, інші ж таки мають звичку – нашкодити. Надія – на совість, сторожа не приставиш.