Не всі знають, що майбутні ліси починаються з теплиць чи лісорозсадників. Ніжні паростки, кілька сантиметрові деревця, (а їх мільйони) потребують не менш старанного догляду, ніж приміром, помідори, урожай яких нас зараз цікавить. А перед цим потрібно було зібрати насіння – не будь-яке, а з найкращих дерев, щоб саджанці були здоровими та міцними. А в лісорозсадниках жіночкам доводиться махати сапками не менше, ніж на власних городах, вірніше – як колись на бурякових плантаціях. Щомісяця, щоб бур’яни не забирали поживу в молоденьких деревець…
А оцінити сьогоднішні старання лісівників зможуть лише онуки. Хтось скаже, що невдячна це справа. Але не ті, хто щодень трудиться в лісі.
Лісокультурниць у Головчинецькому лісництві троє. Антончик Тамара Володимирівна та Оріщина Юлія Олександрівна вважають за старшу у їх бригаді Данчук Людмилу Степанівну. Не лише через вік дослухаються до її порад, а через досвід. Людмила Степанівна працює у лісництві «без малого» 20років. Її приязнь до лісу, до того, що робить, особлива, а для простого обивателя – незбагненна. Жінці, щоб дістатися до місця її роботи, потрібно цілу годину йти пішки. (Тамара і Юля дістаються з Горбасова велосипедами). А їй з Івонинець велосипедом ніяк, бо її дорога пролягає через ліс. Отак, щоранку, обійшовши домашнє господарство, весело прошкує до своїх розсадників, не беручи до уваги ні вік, бо й не молоденька, ні щоденну втому. Навпаки, додаючи настрою молодшим дівчатам, бо дорогою ще й грибів назбирає. І аж до вечора згиньки на лісокультурах, або на сіні, або…Де у яку пору потрібно. Навіть її високий тиск призвичаївся до сонця й умов праці. Могла б і залишити цю роботу, поміняти, як це часто роблять її напарниці, а ні. Любить те, що робить. Любить ліс. І молоденькі дубочки за їх невибагливість і стійкість до кліматичних змін, а пагінці модрини, навпаки, за ніжність. І пішу ходу по лісу, бо додає наснаги і сил.
Жіночки обробляють 40 соток висіяного дуба у лісорозсаднику. Окрім дуба звичайного – каштан, черешні, яблуні. В 11коробах, що у лісництві, з весни висіяли ялину, сосну, модрину, дугласію. І цим сіянцям дають раду. На зрубах садять, за висадженим доглядають.
У Головчинецькому лісництві 18 лісівників. Колектив дружній, злагоджений. У кожного свої обов’язки, як і об’єм роботи. Кожна посада по-своєму важлива. У лісокультурниць – особлива.
Їх робота необхідна й неоціненна.
В переддень 60-річного ювілею Миколи Йосиповича, лісокультурниці, скориставшись часом, заховавшись від сонця, сфотографувалися з ним на добру згадку. З найкращими побажаннями і вітанням, розповідали про свого лісничого. Людину добру, чуйну. Господаря, який працює і для лісництва, і для людей.
Сміючись, але впевнено говорили, що на пенсію не відпустять.