Такі чоловіки неохочі до балачок, надто скупі на слова, що стосуються їх роботи, особистого життя. Але саме на таких опирається на виробництві керівництво, надіються друзі і товариші, не уявляє своїх буднів без їх турботи родина. Бо такі не підведуть, не залишать у біді, підтримають за будь-яких обставин.
З колишнього колгоспу ім.Щорса прийшов на роботу у ДП «Летичівський лісгосп» Володимир Іванович Горбатюк. Було це у 2001 році. З того часу – Володимир Іванович день у день, хоча й не лісівник, але знаходиться у лісі і знає лісові дороги, можливо, краще них. Він – незмінний і, як кажуть, незамінний тракторист грейферного навантажувача, який відвантажує лісо продукцію на машини, на яких не встановлені маніпулятори.
Норми свої виконує й перевиконує. Завантажує більше 500 метрів кубічних лісо продукції щомісяця. Прості, здавалося б цифри, не кожен уявляє собі скільки це: багато чи мало, але за ними – важка, напружена робота. Швидко, майстерно виконує тракторист свої щоденні обов’язки, незалежно від погоди, в спеку, коли безжально припікає, в негоду, коли морозом руки обпікає… Не шукаючи «кращого хліба», «довшого рубля» , не зазираючи до колег у кишеню, Володимир Іванович добивається успіхів на своєму робочому місці. «Його камінь обростає на одному місці», він є професіоналом своєї справи, до його думки прислухаються, з його порадами рахуються. При потребі він сідає на будь-який інший трактор і виконує ту роботу, яка необхідна на той час. (Наразі підміняє товариша, який перебуває на лікарняному).
Горбатюк Володимир неодноразово удостоювався почесних грамот, нагород як від обласного управління лісового господарства, так і від Летичівського. «Побільше б таких працівників: самовідданих, надійних, підприємства були б успішнішими», – скаже добре слово директор В.М.Сивун. Бо саме такі є непорушною основою на виробництвах.
Володимир Іванович з дружиною виховали дві дочки, тепер їм допомагають у вихованні двох онучок: другокласниці Ліліани та п’ятирічної Яни.
На таких, простих трудягах і лежить велика відповідальність перед країною, малими й великими підприємствами і головне – їх дітьми. Бо саме вони оцінюватимуть їх роботу.