ЛІСІВНИКИ СВОЇХ НЕ ЗАБУВАЮТЬВЕТЕРАНА ЛІСОВОЇ ГАЛУЗІ- ГАННУ ПАНАСІВНУ БАРАНЕЦЬКУ – КОЛИШНЮ ЛІСОКУЛЬТУРНИЦЮ ГОЛОВЧИНЕЦЬКОГО ЛІСНИЦТВА ДП «ЛЕТИЧІВСЬКИЙ ЛІСГОСП» ЛІСІВНИКИ ПРИВІТАЛИ З 90-РІЧЧЯМГанна Панасівна не знає нітеперішнього складу керівництва ДП «Летичівський лісгосп», ні інженерно-технічних працівників, хоча завжди цікавилася справами лісгоспу. Перепитає, бувало, але в пам’яті вже не тримаються прізвища і їх посади (розповідав її племінник). Добре знає лише колишніх директорів: Наталію Петрівну Білоус, бо при її керівництві прийшла працювати у лісгосп, Володимира Лукича Орловського, при ньому проводжали ювілярку на пенсію. На жаль, нині покійних директорів, згадує завжди добрим душевним словом.Тому, коли голова профкому підприємства Людмила Володимирівна Войтина та завідуюча кадрами Тетяна Андріївна Попович завітали в оселю іменинниці, вона все допитувалася: хто це і звідки, а потім довго дивувалася, бо була вражена тим, що її не забули. Не забувають лісівники своїх,широколисті ліси й діброви, що шумлять навкруг, не дають на це такого права. У профкомі на чіткому контролі дати народження ветеранів лісівничих справ.Ганна Панасівна у свої 90 зберегла світлий розум і добру пам'ять, проте – не чує старенька, тому на її запитання доводилося добре кричати. Розповідала про свої трудові будні. А за більш, як 40 років стажу було що пригадати. Як у негоду діставалася пішки з Лисогірки до Головчинець, про те, як і скільки було вирощено саджанців щороку, якими стежками лісовими сходити… Проте, роки трудової діяльності не були жінці в тяжість, бо була залюбленою у ліс і почувалася на роботі щасливою.Згадувала доброї памяті Головчинецького лісничого Нікітіна, який з розумінням ставився до підлеглих. У Ганни Панасівни – двоє дітей, хворіли й потребували догляду, але проворна лісокультурниця встигала усьому дати лад. Немає того спору в руках, не слухаються ноги, але впасти у відчай не дають ті ж діти. Навідуються вони, їх діти. Дочка Надія проживає у м.Хмельницькому, син Віталій у цьому ж селі. У ювілярки четверо внуків й одна правнучка. Опікується старенькою її племінник, садиба якого межує з його тіткою. Панчук Микола Григорович постійно у її хаті і найбільше допомагає у всьому.Він і зустрів гостей – лісівників й спровадив до іменинниці. Що не почула ювілярка, розтлумачить, розкаже. Відколи не дочуває, він – її вуха. Дякувала Ганна Панасівна за подарунки, квіти, грошову винагороду (5000 грн.). Особливо за пакунок новорічних солодощів, буде, мовляв, чим внуків пригостити. Микола Григорович поправив, весело заперечивши: «Цукерки – вам, у 90 можна й себе порадувати».З роси й води Вам, дорога ювілярко. Ви залишите по собі гарний слід. І не лише для своїх дітей та онуків. Вирощені Вашими руками саджанці давно постали гарними лісами й ще довго-довго шумітимуть у високості.