ЛІС – ДОМІВКА ЗВІРІВ ТА ПТАХІВ.
ЧИ НЕ ГОЛОДНО ЇМ У ЇХ ДОМІ?
Січень – пора найулюбленіших святкувань. Чи не у кожному домі – сито. Але саме у цю пору най незахищеними у своїй домівці почуваються дикі звірі. Їм голодно, в пошуках їжі вони стають безпечнішими і саме в цей час на них направлено дуло браконьєрської рушниці. Коли в осінь кабани можуть безперешкодно об’їдатися на полях качанами кукурудзи, козулям і зайцям є чим після них поживитися, то наразі все вкрите снігом та сковано морозами. Нема зараз таких снігів та морозів, як припустимо 10-20 років тому і все ж є випадки загибелі дичини від голоду. Вони просто не могли добути харч з-під снігу.
Слава Богу, не усім байдуже до того, як почуваються дикі звірі взимку. Лісівники рятують їх від голоду та браконьєрства. Вони організовують взимку підгодівлю, ведуть спостереження за звірами та птахами, обліковують їх на закріплених за ними лісовими угіддями. Прокоментували стан справ з підгодівлею та захистом тварин Олександр Айзенко, інженер з охорони та захисту лісу та Дмитро Гуцалюк, мисливствознавець (лісівники ДП «Летичівський лісгосп»).
Щороку на підприємстві доводиться план по заготівлі кормів для диких звірів. На цю зиму заготовили більше 800 кормових віників, до 5-и тонн сіна, більше 5-и тонн зернових відходів. Солі про запас – більше 100кг.
До підгодівлі, як і до рейдування у вихідні та вночі –з усією відповідальністю. Мабуть, коли б і лісівникам-добродіям стало байдуже до виживання дичини у лісі, мисливських тварин давно було б віднесено до Червоної книги.
Основні види мисливської фауни, що характерні для нашого краю, це – кабан – 16 особин, козуля – 73, заєць-русак – 107. Облік, зазвичай, по закінченню полювання. Проте, згідно матеріалів обліку мисливських тварин, фактична чисельність перевищує оптимальну для лісостепової правобережної природної зони, в якій розташоване наше мисливське господарство.
На знімку Олександра Айзенка: Дмитро Гуцалюк та Сергій Одійчук (начальник відділу лісового господарства) згодовують дичині зерновідходи. Їм – молодим лісівникам – зберігати і примножувати окрасу наших лісів. Своє небайдужжя передавати іншим.