Добре серце, кмітливий розум, трудящі руки цінуються завжди. Зазвичай, тим, кому властиві такі якості, ближчий до душі добрий жарт про те, що робота дурних любить… Нехай і так скажуть, нехай і в дурні «пошиють», але роботу такі люблять і всяка робота любить їх. Можливо, не зовсім вдалий вступ до вітань для нашого ювіляра, але , якщо говорити про П.І.Хобошу, то, перш за все, як про доброго трудягу. Де і ким не працював, роботі віддавався сповна. Народився Петро Іванович 28лютого 1970 року в с. ПаньківціСтаросинявського району. Після закінчення школи навчався в проф.-тех.училищі. Після служби в Армії –працював механізатором. Це, що трудяга і добрий господарник, у селі, місцевому колгоспі помітили з молоду. Доручили очолити ферму. Посада не проста і неабияк відповідальна, але Петро справлявся і мав гарні показники. Не стало колгоспів. Багато посад і професій стали непотрібними, вивільнилися робочі місця, але… Без роботи наш ювіляр не був жодного дня. З квітня 2013 року Петро Іванович – лісник Головчинецького лісництва ДП «Летичівське лісове господарство».Здавалося б, працює не давно, але встигзаслужити найкращих слів. Саме так і сказав про лісника Микола Йосипович Дмухівський, безпосередній його керівник, лісничий Головчинецького лісництва: «Всі найкращі слова, які є, можна адресувати Петру Івановичу. Трудяга з високим почуттям відповідальності. За яку справу не береться – доводить її до кінця. І кругом у нього порядок: і на роботі, і дома.»Обхід П.І.Хобоші складає більше 360га. Об’єм роботи чималий, але результати лише тішать. Взяти до прикладу минулорічнуділянку головного користування– 4гектари. Його зусиллями вона освоєна, зачищена, а на місці зрубу вже росте новий ліс! Висаджені сіянці дуба за літо дали приріст! Є чому порадіти лісівникам.Наразі Петро Іванович ретельно проводить рубку, пов’язану з формуванням молодого насадження (прочистку на площі біля 5 га). З дня в день, не дивлячись на негоду, невтомно працює наш ювіляр. Важка й одноманітна робота – скажуть одні. Інші позаздрять, бо хоч важко (а де тепер легко?), проте цікаво. Лісівники першими бачать у лісі перші квіти, потім перші гриби… От і Петро Іванович радіє появі пролісків – провісників весни. Яку пору року у лісі вважає найкращою?Будь-яка гарна по-своєму. Улюблене дерево? Дуб. Цей велетень був і залишається царем лісів. Лісівники надають йому перевагу через надзвичайну невибагливість і стійкість до кліматичних змін і хвороб, хоча чекати кінцевого результату доводиться більше 100 років. Але лісівники – народ терплячий.Петро Іванович вже в тому віці, що може порівняти, зробити відповідні висновки. Робити потрібно на будь-якому місці, результати будуть, коли віддаватимешся роботі, а от як почуватимешся сам – залежить і від колективу. А з лісівниками наш ювіляр вважає йому поталанило, і з керівництвом. «Начальство – стоїть за людьми, тому й працюю. Було б інакше – не працював би жодного дня», - говорить лісник.Одвічні ліси – прекрасні ліси… В нашому випадку вони з’єднують два сусідні райони. В Старосинявському Петро Іванович проживає, в Летичівському працює. Виручає їх з’єднувати добрий господарський кінь. Ним добирається до місця роботи. - Чи бажав би чого кращого у переддень 50-річчя? - Всі прагнуть кращого – і це правильно для працюючої людини, але за все, що є – дякую Богу.У Петра Івановича – гарна, дружня родина. Найбільша втіха – улюблениця онучка, для якої товариство дідуся з бабусею – теж найбільша радість.А допідсумку ювілейних дат просяться простіслова: «Гарна людина, коли на своєму місці».