«ХОЛОД – ДЛЯ ПОГОДИ. ГОЛОВНЕ – НЕ ПУСТИТИ ЙОГО У СВОЮ ДУШУ»
Святим Богоявленням, Хрещенням Ісуса Христа в Йордані традиційно завершуються зимові свята. Для великої кількості православних свята супроводжуються Великим освяченням води, обов’язковим зануренням у святу воду. Вважається, найкраще це робити у благодатних, святих місцях.
Головчинецький монастир! Заснований ще у середньовіччі православними монахами-пустельниками, які довго шукаючи пристанища, знайшли його у затишному лісі, на березі річки. В земельних келіях і поселились… Під час набігів і воєн монастирі розорялися, але з часом відроджувалися. Всього зазнав за часи свого існування і Головчинецький спочатку чоловічий, з кінця 19 століття – жіночий монастир:і розорення, і спустошення, і забуття… Але піднялася святиня з руїн і відбудовується по теперішній час.
В монастирі діє три храми: Свято-Преображенський, в ім’я Преподобного Онуфрія Великого і в честь Успіння Пресвятої Богородиці, продовжуються роботи по встановленню Свято-Троїцького храму. Ігуменя Любов з сестрами завжди вдячні тим, хто словом, ділом, молитвою допомагає відтворювати Велику Святиню Подільської землі. Серед частих відвідувачів Головчинецьких святинь – летичівські лісівники. З поклонінням, вдячністю, а також допомогою у відбудові поспішають вони до храмів.
Якщо подорожні, які їдуть звідусіль до монастиря, шукають серед лісу дорогу до нього, то лісівникам вона знайома й наосліп, бо ту благодать вони мають можливість відчути не лише у свята. І кому, як не їм неодноразово пересвідчитися у цілющих властивостях святого джерела…
Вони, як і місцеві жителі, називають її «живою».( Ті, хто досліджував воду за її вмістом, доводили, що саме іони срібла наділяють її цілющими властивостями, звідси й інша назва – «срібна»). А цікавилися джерелом у лісі з давніх давен, спостерігаючи за дичиною. Звірі завжди скупчувалися біля води, а зранені не залишали джерела до одужання, напуваючись і лежачи у живильній його прохолоді…
Територія джерела з недавнього часу облагороджена. Побудована і тут невеличка капличка, до послуг прихожан – відкрита й закрита купальні. Православним чи не з усіх куточків України, (і не лише України) давно відомо: вода джерела Святого Онуфрія,(бо вважають, що саме заступництво цього святого робить її цілющою),зцілює людей від духовних і тілесних хвороб. Приїжджаючи в Головчинці за сотні кілометрів паломники заздрять нам, що удостоєні проживати в такому благодатному місці.
Люди все більше тягнуться до духовного і чистого. Переконуються: без віри душі людей стають черствими. Тому в наш непростий час ми намагаємося призивати в поміч святих, молитися, щоб Господь благословив на здоров’я, довгий вік, добрі справи…
Водохреща завжди супроводжується міцними морозами, проте саме в цей час віруючі намагаються зануритися у святу воду. Щоб очиститися, зцілитися. Серед сміливців – наші лісівники. Проте, після занурення ділилися враженнями, ніяк не фотознімками, вважаючи це дуже особистим. І роблять це не задля показухи, для душі.
На запитання: чи не було холодно, прозвучала досить цікава відповідь. Цитуючи класика це звучить переконливо: «Холод – для погоди. Головне – не пустити його у свою душу».