Чоловічий колектив – своєрідний. В більшості своїй – небагатослівний. Навіть у дні ювілеїв говорять небагато. Ювіляри вважають, що за них мають сказати їх справи, колеги по роботі скупі на побажання, бо знають, що в лісовій галузі головне – здоров’я, маючи його, все інше – прикладеться. Цьогорічний лютий – щедрий у ДП «Летичівське лісове господарство» на ювілеї. Цими днями вітали із 60-річчям кранівника Деражнянського лісокомплексу Василя Сергійовича Колтуновського. Народився ювіляр в с.БожиківціДеражнянського району . Навчався у Хмельницькому технічному училищі,відслуживши в рядах Армії, закінчив Київську технічну школу ЮЗЖД машиністів козлового крана. Працював у Хмельницькому лісомисливському господарстві стропальником. Повернувшись на рідну Деражнянщину, влаштувався на лісокомплекс спочатку навальником-штабелювальником, згодом – машиністом козлового крана. Розповідає Т.А.Войтюк, начальник Деражнянськоголісокомплексу: «Кранівники міняються часто, бо ця робота важка. Зовсім не просто на висоті керувати великогабаритним вантажем. Потрібно бути надзвичайно відповідальним, професійним, зосередженим. Багато хто не витримує… Але нічого подібного начальник Тарас Анатолійович не може сказати за кранівника Василя Сергійовича. «Сумлінний, жодних нарікань на роботу, відповідальний, з особливостями професії справляється, друзі поважають, у родині – шанують, бо гарний сім’янин». І побажання у колективі хоч скупі, але звучали від душі. Товариші бажали здоров’я і терпіння у нашому непростому сьогоденні і в нашій з непередбачуваними обставинами державі. Говорили просто: «Тримайся, друже». *** *** *** А незабаром трохи молодший ювілей відзначатимуть вже у Летичівському цеху переробки деревини. Верстатнику Ковальову Руслану Леонідовичу скоро 50. Народився Руслан у Суслівцях. По закінченні середньої школи продовжив навчання у Грушковецькому ПТУ. Працював спочатку у місцевому колгоспі, потім на Летичівському заводі «Термопласт». З 2013 року трудиться у Летичівському лісгоспі. Гарно відгукуєтьмя про верстатника начальник Летичівського цеху переробки деревини Микола Володимирович Лазор. «Дисциплінований, відповідальний,трудящий, до кожної роботи - добросовісний. Спокійний і добрий…» За доброту і порядність поважають і колеги по роботі, і друзі. « Його доброта – це основна його риса, яку часто використовують не в його користь», - так скажуть у родині, але за це його і люблять, і оберігають. Бо вважають, якщо не може похвалитися міцним здоров’ям, то теж через свою доброту і невідмовність. А він без жодних нарікань на долю щодень поспішає на роботу, бо тут у нього – той об’єм обов’язків, які мусить виконати, а після роботи спішить додому, бо дома – дбайлива дружина і любляча донька. А в селі на дзвінок після робочого дня очікує мама… Не бувають спокійними і простими будні у лісогосподарській галузі. Зі своїми проблемами і навантаженнями кожен справляється на своєму робочому місці. Скрашують будні професійні та родинні свята. Дарма, що чоловіки цієї галузі небагатослівні. Проте побажання їх щирі, бо йдуть від душі. Нехай же вони будуть яскравішими. «Тримайтеся, друзі!»